«Бажання перемогти і страх програти – різні речі»: Світоліна розповіла про зміни у своїй ментальності

Перша ракетка України Еліна Світоліна в інтерв’ю подкасту Tennis Insider Club розповіла про психологічні зміни, які пережила протягом кар’єри. Тенісистка пригадала, як у молодості виходила на корт із сильним страхом поразки, а згодом навчилася сприймати ризик і невдачі зовсім інакше.

За словами Світоліної, значний тиск вона відчувала ще в юному віці. На неї впливали як очікування родини, так і розуміння того, що вона має виправдовувати фінансову підтримку, яку отримувала для розвитку кар’єри.

«Було багато тиску. Здавалося, що я повинна вигравати практично кожен матч. Думаю, тут також була певна східноєвропейська ментальність. Потім мені знадобилося багато років, щоб знайти інший підхід. Тому що бажання перемогти і страх програти – це абсолютно різні речі. А я багато років жила саме з ментальністю страху поразки».

Приблизно у 22 роки українка почала поступово переглядати своє ставлення до змагань. Світоліна зрозуміла, що у великих матчах неможливо досягати успіху, якщо в найважливіші моменти думати передусім про те, як не припуститися помилки.

«З ментальністю страху неможливо вигравати великі матчі. Якщо виходиш проти тенісистки з вершини рейтингу, яка сама прийшла перемогти тебе, у найважливіших розіграшах не можна грати з думкою: “Лише б не програти”. Ти маєш іти вперед. Усі чемпіони так роблять. Вони ризикують».

Тенісистка також зізналася, що в дитинстві та на початку професійного шляху сприймала власні помилки надзвичайно болісно.

«Коли я росла, моя гра була дуже безпечною. Я майже не помилялася. Помилка для мене була катастрофою. Це дуже глибоко в мені сиділо. Потім поступово – зміни тренерів, робота над собою, робота над психологічною стійкістю – я почала намагатися приглушити цей внутрішній голос: “Не помились. Не помились”. Думаю, у кожного гравця є свої демони. Найважливіше – як ти з ними зустрічаєшся, як розмовляєш із собою і як із ними борешся».

Раніше невдачі могли надовго впливати на психологічний стан Світоліної. Особливо важко вона переживала поразки на турнірах Grand Slam, яких у тенісному сезоні лише чотири.

«Раніше після деяких поразок я могла буквально впасти в депресивний стан. Особливо після поразок на Grand Slam. У тебе лише чотири такі можливості на рік. Іноді ти граєш погано і програєш суперницям, яких, як тобі здається, повинна перемагати. Для мене це були дуже складні роки».

Одним із найбільш показових прикладів українка назвала Ролан Гаррос після тріумфу на турнірі в Римі. До Парижа Світоліна приїхала третьою ракеткою світу та вважала себе однією з претенденток на перемогу.

«Я могла два тижні перебувати в дуже пригніченому стані. Нічого не хотілося робити. Думала: “Все, я кидаю теніс”. Тому, думаю, це змінюється лише через роботу над собою. Потрібна велика внутрішня сила, щоб упоратися з такими відчуттями».

Нині Світоліна значно спокійніше ставиться до поразок і ризику на корті. За словами українки, аналіз кар’єри показав їй, що надмірна обережність коштувала їй набагато більше матчів, ніж надто агресивна гра.

«Якщо озиратися на мою кар’єру, думаю, матчів, де я грала надто обережно і програвала, було набагато більше, ніж матчів, які я програла через надмірну агресію. Це складний шлях, але зрештою він того вартий – стати тією, хто сама йде за своїм шансом».

Водночас Еліна зазначила, що її самооцінка більше не залежить від того, чи зможе вона протягом кар’єри виграти турнір Grand Slam. При цьому українка продовжує вірити у власні сили та не відмовляється від цієї мети.

«Я вірю, що можу виграти Grand Slam. Думаю, у мене є необхідний рівень і я здатна це зробити. Але водночас, думаю, дуже здорово мати інше розуміння: якщо цього просто немає у твоїй долі, якщо ти так і не виграєш Grand Slam – я все одно буду нормально до цього ставитися», – підсумувала українська тенісистка.